Клоун пришел на праздник и начал трахать всех

tnx http://sanarhiya.livejournal.com

Нема нічого гіршого ніж чай в пакетиках з ниточкою, шо за мудак його придумав. Тобто чай в пакетиках це класно, бо зручно, а от ниточка, це зло. За принципом сполучених сосудів по ній чай перетікає на стіл, і за пару хвилин настоювання здатний утворити невеличку калюжу. Якшо чашка на блюдечку, це ще гірше, бо калюжа не розпливається по столу, а збирається в блюдечко і ти обов’язково в польоті капнеш на штани. Навіть, якшо ти старий офісний павук з 20-ти річним стажем капання чаєм на штани, і у тебе є така картонна підставка під пиво (у топ менеджерів із пробкового дерева) все одно ризик залишається. Безумовно є персоналії, які надають перевагу виключно крупнолистовому формату, ніби з того шось якісніше заварити можна, але зараз розмова не про них, про них ми поговоримо коли піднімем питання вилитої в раковину заварки. Та навіть якшо так, все одно можна ж прийти в ресторан, де тобі вже принесуть чашку чаю із маленькою калюжкою в блюдечку. Тому повернемось до пакетиків. Навіщо взагалі потрібна ниточка, якшо є чайна ложка. Я, наприклад, коли забуваю відірвати кляту ниточку використовую таку установку:



З пірамідками випадково получилось, під руку попало. Кстаті може так вони і придумали чай у пірамідках)
’

Як приємно послухати мудру людину:



Спасибки: styxologist

Нещодавно Ваня нагадав смішну історію, про яку я давно забув, і навіть не пам’ятав деякі нюанси. Наш зав. кафедрою Богдан Сорока запросив на першому курсі його як старосту групи до себе в майстерню, показати як робиться лінорит. А Ваня вирішив взяти за компанію мене. Сорока, коли побачив нас двох каже, так, ну, значит то є колгосп, мені тут колгосп не треба, ви ідіт зі мною, каже мені, а ви ідіт додому, каже Вані. Ваня до сих пір не може відійти від культурного шоку) Шо це був за глюк, товариші. Це був індивідуальний підхід, тьюторська система, індивідуалізм, антисовок, тощо. І це прекрасно. Нічого кращого люди покишо не придумали.

Нє, я, блядь, нахуй за індивідуалізм. Ну його в пізду цей колгосп. От дивіться, я в якийсь момент почав відчувати докори сумління у зв’язку з тим, шо у людей стільки усіляких ком’юніті в юзер інфах забито, а я шось пару додав і то не дуже радію з того приводу. Наприклад, хтось цікавиться мистецтвом, додає собі у стрічку друзів спільноту під назвою арт-лінкс і, шо він там кожного дня бачить, всяку хуйню на 99 прцентів. Це спільнота де завжди замість арту можна побачити справжнє гамно:



Навіть у самих сміливих фантазіях не наважився уявити, шо така хуйетєнь може бути розміщена у спільноті, яка називається арт-лінкс. Такшо так. Краще індивідуалізм. Краще дивитись журнал, який веде індивідуальність, а не переглядати спільноти в яких хто хоче тим і сре. Кстаті, цікаво, де був модератор в той момент.

Чувак реально фіфу-фіфу



Данкешон tema

Степан Гіга, Леді Гага і радіо Гугу, це три мотори современної музики.

Толік Бєлов зараз в Авсрії постійно робить кльові фотозвіти. От, наприклад, із останнього можна побачити яка чудова кишка розплилась прям посеред центру міста Граца. Я тепер, коли бачитиму подібні архітектурні рішення завжди буду згадувати скандал довкола готелю «бункера», що мав постати на розі вулиць Краківської та Вірменської у Львові. Цікаво, чи були якісь протести серед громади Граца, шоб не будувати у себе в історичній частині таку постмодерністську какашку.




Також сьогодні в номері

tnx byelov

В рекламному агентстві всі знали, шо я малюю, навіть бачили диск з роботами, але ніхто ніколи не запропонував порозвішувати мої картини на стінах агентства. Чесно кажучи, це дещо насторожувало, оскільки всі знайомі хто теж фарбував і працював в рекламі мали у себе на роботі власну міні галерею. Це какбе нормальна практика, і офіс прикрашено, і художнику який-неякий селф промоушен. Ну да хуй із ним, не будем тєрєбіть. Коли на новій роботі мій шеф узнав шо я малюю, то буквально в той же ж день ми поїхали і привезли з дому 3 роботи. Їх було моментально розвішано і, о чудо, наш унилий кабінет одразу перетворився на охуєнний офіс. Прекрасно. Потім, десь через кілька місяців в мене відбулась цікава розмова із знайомим галеристом. Він запропонував здавати мої картини в оренду в офіси, мовляв повисить трохи, люди звикнуть і вже не захочуть розставатись. Окрім певного маркетингового він вбачав в тому і культурно-освітній сенс. Каже, треба какбе добровільно-примусово привчати людей до хорошого. На шо я йому відповів, ноу проблем, я тільки за, зараз, кажу, у мене на роботі картини так висять. До того ж потім, якшо картину зняти на стіні може лишитися пляма, така собі додаткова мотивація купити роботу. Канєшно я тоді жартував, бо це скікі треба часу, шоб на стіні залишився слід, і взагалі.

Десь приблизно півтора року провисіли роботи із проекту “Washing Machine” у нас в кабінеті, настоялись як вино, а потім поїхали на виставку «Поза системою». Так от, яке було моє здивування, коли я зняв їх зі стіни. Ось дивіться самі:

Побачив тікішо у фред-стрічці запрошення на майстер-клас «Рисуем пейзаж», який проводить Иванова Ольга Леонидовна, Художник, руководитель Профильного ресурсного центра развития профессионального образования в сфере художественного производства и полиграфии, кандидат педагогических наук.

В проекті Поза системою від мене участвували три роботи із серії "Washing Machine":




( Продовження виставки )

Найстрашніше в анорексичках те, шо вони переконані, шо виглядають класно. Здавалося б живий труп, а на обличчі безтурботність, навіть щастя. Перебуваючи на межі можливостей свого організму, тобто при смерті, дивлячись в дзеркало, їм далі ввижається, шо отут зліва є ще шось зайве.

Чудотворна стаття пана доктора Комаровського допомагає роздуплитись у ряді важливих питань.

Нам очень не повезло, что так все совпало: кризис, выборы, осень, грипп.

Но мы твердо должны знать и понимать: сопли, кашель температура - это ОРВИ. Самая распространенная и легкая болезнь. Требующая спокойствия и совершенно конкретных, элементарных действий, вполне доступных людям с любым уровнем материального благосостояния.



За наводку вдячний Катрі

На відкритті було дуже весело. Всі сміялись.

Ванька


( +++ )

Образ женской груди является рекламой влечения, на котором, возможно, и построено все искусство, хотя и не догадывается об этом.


Yoko Ono, "Touch me" (2009).
Touch me III, Fragment, Marble version


Дякуючи intuit_school  та contemporaryart

Друзі, запрошую вас 27 жовтня, тобто завтра о 17 год. в Дзигу подивитись на проект «Зона відпочинку», який завалив мій бойовий товариш Іван Небесник, він жеж ivneb

Давайте подивимось найкращий в світі кліп, відзнятий на одну з найкращих пісень 90-х.